Джеффрі Коннор Холл – американський генетик і хронобіолог. Він почесний професор біології в Університеті Брандейса. Холл провів свою кар’єру, вивчаючи неврологічний компонент залицяння мух і поведінкових ритмів. Завдяки своїм дослідженням неврології та поведінки Drosophila melanogaster, Холл відкрив основні механізми циркадних годинників і пролив світло на основи статевої диференціації в нервовій системі. Його було обрано до Національної академії наук за революційну роботу в галузі хронобіології та номіновано на стипендію Т. Вашингтона. Більш докладно про життя та наукову діяльність вченого читайте на i-brooklyn.
Молодість і освіта
Джеффрі Коннор Холл народився в 1945 році в Брукліні, Нью-Йорк, і виріс у передмісті Вашингтона, а його батько працював репортером в Associated Press, висвітлюючи сенат США. Батько Холла, Джозеф У. Холл, мав на нього великий вплив, особливо заохочуючи бути в курсі останніх подій. Холл відвідував середню школу Волтера Джонсона в Бетесді, штат Мериленд, яку закінчив у 1963 році. Бувши хорошим учнем середньої школи, Холл планував продовжити кар’єру в медицині. Юнак почав здобувати ступінь бакалавра в коледжі Амхерст у 1963 році. Проте, бувши студентом, відкрив нову свою пристрасть — пристрасть до біології. Для того, щоб отримати досвід в офіційних дослідженнях Холл почав працювати з Філіпом Айвзом. Айвз був одним із найвпливовіших людей, яких він зустрічав у роки свого становлення. Холл захопився вивченням дрозофіли під час роботи в лабораторії Айвза, і ця пристрасть пронизала його дослідження. Під керівництвом Айвза Холл вивчав індукцію рекомбінації та транслокації у дрозофіли. Успіх дослідницької діяльності Холла спонукав професорсько-викладацький склад кафедри рекомендувати йому продовжити навчання в аспірантурі Вашингтонського університету в Сіетлі, де цілий факультет був присвячений генетиці.
Початок кар’єри
Холл почав працювати в лабораторії Лоуренса Сендлера під час аспірантури в 1967 році. Вони працювали над аналізом залежних від віку змін ферментів у дрозофіли, зосереджуючись на генетичному контролі поведінки хромосом у мейозі. Після завершення докторської роботи Холл приєднався до лабораторії Бензера в 1971 році.
У лабораторії Бензера Холл працював з Дагом Канкелем, який навчав Холла нейроанатомії та нейрохімії дрозофіли. Хоча Холл і Канкель досягли значного прогресу у двох проєктах, Холл покинув лабораторію Бензера до публікації результатів. У 1974 році він приєднався до Університету Брандейса, посівши посаду доцента біології, був відомий своїм ексцентричним стилем викладання.
Нобелівська премія
Під час роботи в галузі хронобіології Холл зіткнувся з багатьма проблемами, намагаючись підтвердити свої відкриття. Зокрема, його генетичний підхід до біологічних годинників не був легко прийнятий більш традиційними хронобіологами. Проводячи своє дослідження на цю конкретну тему, Холл зіткнувся зі скептицизмом, коли намагався встановити важливість виділеної ним послідовності амінокислот. Під час роботи над цим проєктом єдиним дослідником, який працював над подібним проєктом, був Майкл Янг.
Наприкінці 1970-х, завдяки співпраці з Флоріаном фон Шільхером, Холл успішно ідентифікував ділянки нервової системи дрозофіли, які сприяли регуляції шлюбних пісень самців.З цього дослідження Холл зрозумів, що поведінка співу при залицянні є однією з елегантно кількісно визначених ознак залицяння.
Разом з Майклом В. Янгом і Майклом Росбашем він отримав Нобелівську премію 2017 року з фізіології та медицини «за відкриття молекулярних механізмів, що контролюють циркадний ритм».