Не всі великі відкриття чи прориви зробили вчені. На початку 20 століття в Америці була висока смертність серед недоношених немовлят. А якщо точніше, то 100%. Лікарі просто не хотіли братися за такі випадки. Вони навіть не приписували їм тих самих прав, що й доношеним дітям. Медицина тоді ще гадки не мала, що такі немовлята можуть виживати. Лікарі відмовляли породіллям у допомозі посилаючись на її марність. Хоча в Європі вже використовували перші прототипи інкубаторів для недоношених немовлят. Як же це нововведення потрапило до Америки? Усьому допомогла авантюра. Більше на сайті i-brooklyn.
Лікар – самозванець
На початку 20 століття в Бруклін приїхав Мартін Коуні — єврейсько-німецький емігрант. Тоді ніхто його не знав. Після приїзду Коуні всім заявив, що він лікар. Хоча медичної освіти чи досвіду він не мав. Живучи в Парижі Коуні купив кілька інкубаторів для немовлят і разом з ними приїхав до Брукліну. Перед цим, у 1896 році він приїхав до Берліну. Там відбувалася технологічна виставка. Але німців це не здивувало.
Ним рухали суто альтруїстичні мотиви. Він хотів допомагати немовлятам виживати. Але в Америці на той час ніхто не знав про таку технологію. Та й саме утримання інкубаторів було дорогим. Тоді він знайшов вихід із ситуації — парк атракціонів із жахливою виставою. Ньюйоркцям пропонували подивитись на недоношених немовлят в скляних ящиках.
Всього за 25 центів кожен охочий міг подивитися на виродків. Саме такими бачилися їм недоношені малюки. Шоу тривало 37 років. Тисячі глядачів навіть не підозрювали, що своїм інтересом вони рятують життя. На утримання одного інкубатора з немовлям на день витрачалося 15 доларів. На той час це було дуже багато. А таких інкубаторів там було кілька. Крім фінансування, Коуні популяризував саме поняття “недоношені немовлята”. Він посіяв думку в головах колег, що таке можливо.
Тонкощі процесу
Незважаючи на те, що Коуні не був офіційно лікарем, його ім’я добре було знайоме в медичних колах. Правда в не найкращому світлі. Колеги вважали його божевільним та садистом. Прирівнювали його до Віктора Франкенштейна. Через таку упереджену думку протягом кількох десятиліть лікарі заперечували реальну користь такого винаходу.
Хоча з технічного погляду перші інкубатори були справжнім дивом. Вони являли собою скляні ящики з металевою основою. Тепле повітря в них подавалося від парового казана. Для підтримання життя було встановлено прилади контролю температури та вологості. Такі інкубатори були першою штучною імітацією жіночої утроби. На жаль, до 21 століття не збереглося точної статистики щодо кількості дітей, що вижили та загинули. Відомо, що авантюра Мартіна Коуні врятувала життя понад 6 тисяч дітей.
Глядачі вважали, що це шоу, колеги, що це садизм. Але для самого Коуні це була реальна та серйозна справа. До всього персоналу він мав жорсткі вимоги. На нього працювали переважно жінки. Всі вони мали бути відповідальними та без шкідливих звичок. За найменше порушення було звільнення. Коуні може і не мав диплома лікаря, але він чудово розумів, наскільки небезпечний зовнішній світ для немовлят.
Атракціон Коуні закрився в 1940 році. На той момент американська медицина визнала корисність подібних інкубаторів, і взагалі зробила великий прорив у перинатальній медицині. Лікарі навчилися не лише виходжувати недоношених немовлят, а й запобігати зривам вагітності на пізніх термінах.
Великих грошей Коуні на роботі не заробив. Все йшло на утримання інкубаторів та дітей.
Про життя та роботу добродіяча і лікаря-самозванця відомо мало. Як і всім іншим про його роботу. Мартін Коуні помер у 1950-х роках. Смерть він зустрів у дуже скрутному фінансовому стані.