Бруклінська бібліотека – це мережа бібліотек для потреб бруклінців. Бруклінська публічна бібліотека (БПБ), як і інші бібліотечні мережі Нью-Йорка, є некомерційною та незалежною організацією. Все фінансується лише з бюджету міста, штату та країни, а також від приватних спонсорів. Це зробило її цікавим місцем і найбільш відвідуваною бібліотекою в США в 2009 році. Більше на сайті i-brooklyn.
Під опікою мільйонера
Бібліотечну мережу Брукліну створили у 1892 році. Штат Нью-Йорк та Громадська рада Брукліну всіляко сприяли створенню бібліотек на законодавчому рівні. Важливим було фінансування, яке пішло б на закупівлю книг, облаштування та будівництво будівлі та інші витрати. Протягом 22 років (1901-1923 рр.) Ендрю Карнегі виступав головним спонсором Бруклінської бібліотеки. Він витратив 1.6 мільйонів доларів. Це започаткувало створення 21-ї філії бібліотеки.
Щороку БПБ поповнювала свою колекцію книг та робіт. У 2020 році Бруклінська історична спільнота здійснила злиття з БПБ. З того часу бібліотека стала частиною Центру історії Брукліну.
Управління бруклінської бібліотеки складається з 28 осіб. Усі вони працюють абсолютно бесплатно. Лише на благодійних засадах. 11 членів ради призначає мер Нью-Йорка, ще 11 глава – адміністрація боро Брукліну, а решта обирається. Бути у складі бібліотечної ради це почесна та відповідальна справа. Таке призначення говорить не лише про добродушність членів, а й про їхню важливість та цінність для суспільства.
Першим директором бібліотеки була Мері Крегі, а станом на 2023 рік цю посаду обіймає Лінда Джонсон.
Підрозділи бібліотеки
Центральна бібліотека БПБ знаходиться на Флетбуш авеню та Східному бульварі на Гранд Армі Плаза.
Фонд Бруклінської публічної бібліотеки налічує понад мільйон книг та інших друкованих екземплярів. Крім журналів, газет та книг, у відділі краєзнавства зберігаються карти, рукописи, фотографії історичної значущості. Їхня кількість приблизно така ж, як і книг.
Бруклінці дуже шанують бейсбольний клуб «Brooklyn Dodgers». У бібліотеці є ціла колекція пам’ятних речей клубу – фото, предмети одягу, газетні статті.
Крім стандартних функцій бібліотек, у БПБ з 2007 року почали проводити лекції, музичні вистави, авторські читання. Місцем став центр сучасної культури імені Стівена Двека.
Перший дизайн будівлі повинен був бути виконаний в дусі Бруклінського музею, що знаходиться неподалік. Але через Першу світову війну і Велику депресію всі плани архітекторів зруйнувалися. У 1938 році розробили новий архітекторський план, який був набагато простіше початкового варіанту. Стиль обрали ар-деко. Від старого задуму залишилися лише бронзові ворота із зображенням літературних персонажів. Саме ці ворота Бруклінська публічна бібліотека відкрилася читачам у 1941 році. Будівля бібліотеки має три поверхи та 30 тисяч квадратних метрів площі. На такій великій території працює 300 працівників.
Філії БПБ знаходяться в всіх районах Брукліну. За своєю наповнюваністю вони не сильно відрізняються від Центральної бібліотеки. Таким чином, бруклінці завжди мають під боком добрий бібліотечний фонд. На Брайтон-Біч у філії бібліотеки найбільше книг російською мовою, ніж в інших філіях.
Бібліотечний привид
У 2011 році на сайті бібліотеки з’явилася розповідь про привид Альви з Мелроуз-Холла. Крім самої історії, там було доповнення, що БПБ має свого привида. Співробітники бібліотеки розповсюдили історію, що шестирічна Агата Енн Каннінгем у 1977 році, відвідуючи бібліотеку зі шкільною екскурсією, загубилася. Після цього співробітники стали чути дивні звуки, що лунали із підвалу — дитячий сміх і плач.
Ця історія набула серйозного повороту. Про привида зняли два документальних фільми. В одному знялася директорка бібліотеки Лінда Джонсон. Вона стверджувала, що сама чула примару, але не бачила.
Газета Courier Life’s Brooklyn випустила своє викриття цієї історії. Вони визнали її вигадкою співробітників та управління бібліотеки. Причина полягала в тому, що в єдиному реєстрі зниклих дітей немає запису про Агату Каннінгем. А єдиний доказ на користь привида — це нотатка, датована 1977 роком у газеті, яка припинила існування в 1955 році. Самі співробітники потім зізналися, що це неправда. Історія про привида Агати Каннінг це прийом для залучення читачів і розвитку скептицизму у дітей.