Євреї, які іммігрували до Нью-Йорка починаючи з XVII до XXI століття, являли собою суцільне розмаїття цього міста. Особливості та певної пікантності додавав той факт, що всі ці люди приїхали з різних міст та містечок Європи та інших частин світу, а також у різні періоди історії США.
Стосовно Брукліну, спочатку, як окремого, найбільшого за чисельністю населення міста США, а пізніше боро — другого за розмірами району Нью-Йорка, то відомо, що протягом усього часу євреї здебільшого селилися в Краун-Гайтсі та Браунсвіллі. Більш детально про все це, та про те, як єврейська спільнота Брукліну впливала на його культуру читайте на i-brooklyn.com.
Бруклін — особливе місце
Якщо спробувати дослідити традиційний спосіб періодизації імміграції євреїв до Брукліну, то можна помітити наявність трьох хвиль прибуття. Природно, що була рання єврейська популяція, яка в 1654 році прибула до Нового Амстердама з голландської колонії Ресіфі. Можна сказати, що саме ці емігранти єврейської національності фактично утворили першу єврейську громаду не лише в Нью-Йорку чи Брукліні, а взагалі в Північній Америці. Це були переважно сефардські євреї.
У середині ХІХ століття євреї, які приїхали переважно із Центральної Європи, були німецькомовними. Окрім участі в німецько-американських громадських справах, вони мали окреме єврейське існування з власними синагогами та братствами. Найбільший приплив євреїв припав на кінець ХІХ та початок XX століття. Єврейське населення тогочасного Нью-Йорка зросло з приблизно 80 000 у 1880 році до 1,5 мільйона в 1920 році.
Тоді ж, наприкінці ХІХ століття в Нью-Йорку розпочалася певна трансформація. Іммігрантам, у тому числі і єврейським, більше не доводилося жити в якомусь із численних переповнених, та геть занедбаних багатоквартирних будинків у Нижньому Іст-Сайді на Мангеттені. Досягнення в будівництві мостів та вдосконалення транспортної системи надали всім приїжджим нові можливості.
А протягом наступних кількох десятиліть обличчя єврейської демографії кардинально змінилося, що дозволило принаймні на деякий час, знизити орендну плату та жити в більш здоровому міському та сільському середовищі. Багато хто переїхав на схід до Брукліну. Одним із перших районів, куди прибув новий мешканець єврейської національності став Браунсвілл.
Браунсвілл проти Мангеттена
Починаючи приблизно з 1887 року Браунсвілл почав розвиватися абсолютно по-іншому. Такий собі Аарон Каплан, забудовник, почав скуповувати численні земельні ділянки. Як і інші забудовники з Мангеттену, він спеціалізувався на багатоквартирних будинках. Слід розуміти, що його ідея від початку полягала не в тому, щоб використовувати Браунсвілл, як місце відпочинку.
Навпаки, він хотів залучити сюди бізнес із Нижнього Мангеттена й таким чином збільшити населення цього бруклінського району, щоб не погано на цьому заробляти. Справа рухалась, і згодом окремі будинки та котеджі, яких раніше в цьому бруклінському районі було вельми багато, стали тут рідкістю. А все тому, що їх замінили нові будинки на дві квартири або багатоквартирні споруди.
Крім того, наприкінці 1880-х років деякі виробники одягу, а цим зазвичай займалися євреї, вирішили, що для них економічно вигідніше виїхати із Нижнього Іст-Сайду. А тому вони забирали свої майстерні та робітників із собою на інший бік Іст-Ривер. Саме так, з міграцією підприємств до Брукліну сім’ї, які працювали на цих фабриках, зазвичай слідували за своїми роботодавцями.
Відтак протягом п’ятирічного періоду, між 1899 та 1904 роками, населення Браунсвілла зросло з десяти до шістдесяти тисяч осіб. У цей час відбувалося безліч спекуляцій із землею, від чого вартість нерухомості, зрештою, злетіла до небес. Схема була досить простою. Напівкваліфікований іммігрант, працюючи, заощаджував якусь суму грошей, для того, щоби придбати ділянку землі. Пізніше він продавав її з прибутком. Це перетворило багатьох колишніх бідних негідників на багатих землевласників. Америка, країна мрій.
Таким чином, колись пасторальний Браунсвілл став густонаселеним, як Вільямсбург та південна частина Брукліну. Пізніше так само доступним і розвиненим став Коні-Айленд. Потік іммігрантів, у тому числі єврейської національності неможливо було уповільнити завдяки умовам життя, від яких вони втікали. Були такі моменти, що іммігранти оселялися в Брукліні зі швидкістю тисяча осіб на тиждень.
Разом з тим, слід зазначити, що не всі емігранти, хто хотів уникнути неприємних моментів, м’яко кажучи, які очікували їх у Нижньому Іст-Сайді, змогли втекти до Брукліну. На початку 1890-х років багато євреїв втікало ще й на північ. Ті, хто міг собі це дозволити, переїжджали до Верхнього Іст-Сайду, де жили заможніші німецькі євреї, дуже часто вони були власниками швейних фабрик. На рубежі століть багато євреїв також оселилися між 97-ю та 142-ю вулицями в районі, який нині відомий, як Гарлем.
Єврейські жінки
Спочатку життя в Браунсвіллі було набагато привабливішим для євреїв. Можливо, це було пов’язано зі штетлом у сільській місцевості та надавало надію, про можливість життя, тим традиційним способом, до якого всі вони прагнули. А саме, щоб чоловік чи жінка, або, навіть, дитина, могли б знайти роботу, щоб не працювати в суботу, щоб діти ходили до школи, як заведено в їхньому минулому житті. І це не дивно, адже Бруклін тоді був переважно єврейським, за що його називали «Єрусалимом Америки». До прикладу, у 1925 році населення Браунсвілла складалося на дев’яносто п’ять відсотків з євреїв.
Протягом багатьох років єврейські жінки Брукліну демонстрували свою відданість соціальній рівності, виступаючи та протестуючи проти не справедливості. У 1935 році саме вони організували страйк за дешеве кошерне м’ясо — магазини з цим продуктом, звичайно, були невіддільною частиною єврейського життя. Жіноче відстоювання своїх переконань змусило м’ясні магазини закритися на тиждень, що, зрештою, призвело до зниження цін до розумного рівня. Такі події підвищували соціальну та політичну свідомість багатьох мешканців Брукліну.
Кінопалац «Лоу»
Одним із найяскравіших представників саме єврейського культурного життя Браунсвілла став кінопалац «Лоу», який розташовувався на Піткін-авеню між Легіон-стріт та Саратога-авеню. Він вміщував замалим не 3000 глядачів, включаючи великий зал для перегляду, досить масштабний балкон та пару лоджій.
Будівля була спроєктована Томасом В. Лембом. Кінопалац став одним із найпопулярніших атмосферних місць у Брукліні. У ті часи в таких закладах, окрім кіносеансів відбувалися і невеликі театральні вистави. У «Лоу» показували водевілі, сценічні ревю, виступали коміки тощо.
Що ж стосується кіно, то першим фільмом у «Лоу» стала повнометражна звукова картина, з піснями «Отже, це коледж» за участю Елліотта Ньюджента, Роберта Монтгомері та Саллі Старр. За майже чотири десятиліття свого існування в кінотеатрі переважно показували фільми вищого ґатунку.
А загалом, це місце стало чимось дещо більшим, ніж просто кінотеатр в беззастережно єврейському районі Брукліну. Це був пункт призначення, осередок, звідки лилися образи, що інформували, розважали та змінювали долі. Для іммігрантів та дітей іммігрантів, замкнених у тісному світі роботи та школи, це був спосіб засвоювати американські ідеї та цінності.
Джерела:
- https://now.fordham.edu/inside-fordham/faculty-reads/tracing-history-jewish-immigrants-impact-new-york-city/
- https://brooklynjewish.org/explore-brooklyn/living-in-brooklyn-the-jewish-experience/
- https://www.brownstoner.com/architecture/brooklyn-architecture1501-pitkin-avenue-loews-theatre-brownsville/