Його звали Фредерік А. Кук. Лікар, який відзначався кмітливістю та незворушністю. Він стверджував, що був першою людиною, яка досягла Північного полюса, і першою, хто піднявся на вершину гори Мак-Кінлі на Алясці. Хоча, як відомо, відкривачем Північного полюса вважається адмірал Роберт Пірі. Доктор Кук помер у віці 75 років у 1940 році у відносній безславності. Зовсім не дивно, що його мемуари мають назву «Пекло — це холодне місце». Більш докладно про життя славетного бруклінського лікаря та мандрівника читайте на i-brooklyn.
Добрий настрій замінює сонячне світло
Якщо про відкриття Північного полюса доктору майже ніхто так і не повірив, то історії про те, як він врятував життя 18 колег-дослідників у 1897 році в Антарктиді, куди він також подорожував, коли їхнє судно опинилося в льодовій пастці, вірять значно більше людей. Протягом 68 днів, які екіпаж провів у повній темряві, Кук закликав людей їсти недоварене м’ясо пінгвінів, щоб запобігти цинзі, і проводити годину щодня перед яскравою палаючою піччю судна, щоб боротися з депресією. Їхнє здоров’я відновилося, а настрій піднявся настільки, що навіть критики Кука визнають, що він був одним з перших, хто визнав зв’язок між настроєм і браком сонячного світла.
Проте заяви Кука про гору Мак-Кінлі та Північний полюс сприйняли скептично. 1 вересня 1909 року, після несподівано довгого шляху назад до цивілізації, Кук передав телеграмою новини з Шетландських островів, на північ від Шотландії, про те, що він досяг полюса. Пізніше адмірал Пірі надіслав телеграму з Лабрадору: «Встановив зірко-смугастий на полюсі». На календарі 6 квітня 1909 року — майже через рік після передбачуваного прибуття на полюс Кука.
Битва за Північний полюс
За кілька тижнів після повернення Кука до Америки війна за полярний приз почалася. Преса вимагала від обох чоловіків надати докази. До кінця року Пірі, який мав сильнішу фінансову підтримку, виграв битву. Не допомогли Куку ні описи гладкого полярного льоду вище 88 градусів широти за 120 миль від полюса, які збігаються з описами деяких пізніших дослідників. Ні те, що Кук був дослідником ескімоської культури, який розмовляв їхньою мовою. Він розробив спеціальні крижані окуляри та намети, щоб краще протистояти арктичним стихіям, і побудував міцніші сани за допомогою брата, Теодора, який загинув, потрапивши в морозильну камеру в північній частині штату Нью-Йорк.
Схильність дослідника привозити сувеніри з екзотичних місць подобалась його родичам. Троюрідний племінник дослідника пам’ятає час, проведений зі своїм родичем у роки між світовими війнами. Одного разу він з’явився з черепом моржа, іншого разу — з дитячим ескімоським одягом для нього із братом. Коли під час іспиту в школі Poly Prep Country Day School у Брукліні хлопця запитали, чи відкрив Пірі Північний полюс, він обвів слово «помилка» і лояльно написав олівцем ім’я свого двоюрідного дядька.
Повна реабілітація від Рузвельта
Проте, противників Кука теж чимало. Роберт Брайс у своїй книзі 1997 року «Кук і Пірі: Полярна суперечка вирішена» наводить докази того, що Кук не вмів знімати астрономічні показання, і що ті, які він надав, були сфабриковані морським капітаном, який отримав за це платню. Зате товариство, яке захищає Кука, а таке існує, приймає до свого складу всіх охочих. Вони навіть захищають дослідника у зв’язку з його засудженням у 1923 році за, начебто, розроблені схеми з обману інвесторів на нафтових родовищах Техасу. Як і можна було очікувати від людини, яка проводила холодні зими, Кук добре пристосувався до життя у в’язниці Лівенворт. Він працював лікарем у лікарні, і описав в’язницю як «острів відпочинку». До слова, по цім звинуваченням, доктор Кук був реабілітований по всіх пунктах президентом Рузвельтом у 1940 році.