Бруклінська лікарня була зареєстрована як Бруклінська міська лікарня законодавчим органом штату Нью-Йорк у 1845 році та була перейменована на Бруклінський госпіталь у 1883 році. Першу будівлю лікарні було побудовано на території, обмеженій Кантон-стріт, ДеКалб-авеню та Реймонд-стріт, і відкрито в 1852 році. Протягом наступних десятиліть лікарня зростала, її первісна будівля розширилася до розгалуженого комплексу медичних закладів. У 1880 році лікарня заснувала першу в місті школу медсестер, яка стала відомою як Бруклінська школа підготовки медсестер. У 1982 році Бруклінська лікарня об’єдналася з Каледонською і була перейменована в Бруклінський госпіталь — Каледонська лікарня. У 1990 році цю назву було змінено на Бруклінський лікарняний центр, і станом на 2024 рік лікарня продовжує працювати під цією останньою назвою. Більш докладно про створення і роботу найстарішого бруклінського медичного закладу читайте на i-brooklyn.com.
Бруклінський міський диспансер
На самому початку заснування Брукліну, як міста, якщо комусь була потрібна медична допомога, консультація лікаря, він або телефонував йому додому, або доводилось йти до лікаря в офіс, тобто знову ж таки до нього додому. Державних лікарень не було. У цьому був неабиякий дискомфорт для мешканців, а тим паче для приїжджих, котрі знати не знали, де той лікар живе. Але одного разу в 1839 році на вулиці Брукліну стався нещасний випадок, який став каталізатором ідеї будівництва міської лікарні.
Приїжджого з Баффало чоловіка на вулиці Брукліну збив фургон, чоловік при цьому зламав собі ногу. І так сталося, що свідком події став мер міста Сайрус Сміт, який взявся доставити пораненого до лікаря додому, більш того заплатив тому за огляд і за надання допомоги. Саме після цього випадку Сайрус Сміт зрозумів, що Брукліну терміново потрібна лікарня.
Відтак, як відомо, швидко казка мовиться, та довго справа робиться. Та між тим, хоч і аж через шість років, та саме Сміт став ініціатором скликання зустрічі для обговорення створення лікарні в Брукліні. У 1845 році законодавчі збори штату схвалили це рішення, а сам Сайрус Сміт став президентом опікунської ради новоствореної Бруклінської міської лікарні.
Але створення ради не означало, що разом із нею в місті з’явилася лікарня. Як не дивно, але цю ідею досить довго продавали. Хоча, здавалося б, необхідність її створення лежала на поверхні. Збір коштів йшов жахливо повільно, грошей надходило зовсім мало. Та оскільки потреба в лікарні ставала дедалі гострішою, в 1846 році завдяки щедрим пожертвам кількох опікунів, особливо Огастеса Ґрема, одного з великих бруклінських філантропів, який потім ще став дідусем Бруклінського музею, нарешті, було зібрано достатньо грошей, щоб купити невеликий каркасний будинок на Гудзон-авеню, у центрі міста. І вже за рік у 1847 році Бруклінський міський диспансер відкрив свої двері.
Будівництво нових корпусів
Справедливості заради, будівля була вкрай непридатною для функціонування лікарні із самого початку. Та оскільки, вона була єдиною державною лікарнею аж до 1852 року, поки не відкрилася перша будівля у Форт-Грін, то бруклінці мали користуватися її послугами. Бруклінський міський диспансер був настільки малим, що були випадки, коли серйозні операції доводилося проводити в одній палаті з іншими пацієнтами, тому, що більше їх не було куди подіти. Не вирізнялися особливою якістю і послуги лікарів, так, отримати перед складною операцією надійну загальну анестезію було чимось надреальним.
Та в якийсь момент за лікарню, що називається, серйозно взялись. Спочатку було вирішено її розширити. Поруч із Форт-Грін-парком були придбані 74 земельні ділянки. Там, до слова, Бруклінська лікарня все ще стоїть нині. Місту певною мірою пощастило, адже Огастес Ґрем, чий брат заснував Будинок для стареньких Ґремів на Вашингтон-авеню, виявився дуже щедрою людиною.
Навіть, попри те, що він помер у 1847 році, він залишив лікарні достатньо грошей у своєму заповіті, щоб уможливити будівництво перших нових будівель. У 1851 році відбулась святкова церемонія початку будівництва, на якій вдова Ґрема допомогла закласти наріжний камінь нової лікарні. Цей перший корпус мав вмістити 161 пацієнта.
Другою будівлею нового комплексу був патологоанатомічний зал, відкритий у 1858 році, де проводилися дослідження людського тіла. Тут були кімнати для розтинів, лекційні аудиторії та дослідницька бібліотека. До всього це була лише друга будівля такого типу в Сполучених Штатах на той час. Пізніше, як під час Громадянської війни, так і після неї було зведено ще більше будівель.
Бруклінський госпіталь під час воєнних дій
До того ж коли почалася Громадянська війна, Бруклінський госпіталь узяв на себе функцію догляду за хворими та пораненими солдатами армії Союзу — роль, яку він знову виконуватиме під час іспано-американської війни, Першої та Другої світових воєн. Під час Першої світової війни поверх Західного павільйону із 60 ліжками був відведений для догляду за хворими та інвалідами моряками.
Після громадянської війни, в 1869 році, у будівлі, де спочатку розміщувався патологоанатомічний центр, було відкрито ортопедичний лазарет. Там лікували бідних пацієнтів з усього Лонг-Айленда. Багатьох хворих направляли в палати лікарні, але дрібні операції проводили в лазареті.
У 1890-х роках у лікарні запрацювала перша школа медсестер у Брукліні, яка стала другою в штаті. Школа була заснована завдяки позиції жінок місії Fruit and Flower. Президентом цієї школи стала місис Сет Лоу. До 1896 року Бруклінська лікарня мала власну службу швидкої допомоги. Вона була створена для охоплення району, який включав центр Брукліну, Форт Грін, Військово-морську корабельню і Бедфорд-Стуйвесант. За перший рік роботи швидка допомога приїхала на 971 виклик.
При цьому початкову будівлю лікарні було знесено, щоби побудувати ще більшу загальну лікарню із центром у розширеному пологовому будинку, загальному диспансері та лазареті. До 1893 року цю будівлю було зведено, тут розмістився один із перших окремих пологових будинків, які були на той час у лікарнях загального профілю.
Розвиток у XX столітті
У 1926 році в лікарні було встановлено електрокардіограф — другий у Брукліні — і відкрито відділення електрокардіографії. Але масштабна модернізація обладнання почалася в роки після Другої світової війни. Тоді було удосконалено та доповнено нову серцево-легеневу лабораторію для дослідження захворювань крові та системи кровообігу. Було відкрито спеціально обладнану післянаркозну кімнату, у якій пацієнти проводили важливі години відразу після операції під постійним наглядом навченої групи медсестер і лікарів.
У 1970-х роках тут була відкрита нова аптека, клінічна асоціація з Коледжем фармації та медичних наук Арнольда та Марі Шварц при Лонг-Айлендському університеті. Також з’явилася нова клінічна лабораторія, служба гемодіалізу, відділення інтенсивної терапії новонароджених, комп’ютерної томографії всього тіла, центр мовлення та слуху, діабетичний та ендокринний центр, кілька програм інтернатури, служба судинної хірургії тощо. Також при госпіталі швидко розвивалися ядерна медицина, кардіологія та оральна хірургія.
У 1990 році офіційна назва лікарні була змінена на The Brooklyn Hospital Center.
Джерела: