Так сталося, що в ХІХ столітті, акушерство в Нью-Йорку, так само, як і в Брукліні було віддано на поталу емігранток, які наводнили Бруклін, та аборигенок — корінних мешканок Америки. Чим ця професія була прийнятною для цих категорій жінок, так це тим, що була ледь не єдиною жіночою роботою, виконуючи яку жінки працювали на свій добробут. Бабки-повитухи приймали немовлят, виконували роль лікарів загальної практики для жінок і дітей, іноді робили аборти. Але в останні роки ХІХ століття акушерство зазнало нападок із боку медичних працівників, які почали наполягати на тому, що тільки ліцензовані лікарі повинні приймати пологи.
А в 1906 році Френсіс Елізабет Кроуелл, відома медсестра та соціальна працівниця, яка присвятила більшу частину свого життя завданням покращення освіти та стандартів медсестринства в Нью-Йорку, провела дослідження місцевих акушерок, у якому дійшла висновку, що менше ніж 10 відсотків з них є справжніми професіоналками, які мали необхідну кваліфікацію та здібності, а також натякала, що всі акушерки займалися абортами. Цей звіт став цвяхом у труну акушерства. Більш докладно про розвиток акушерства та його проблеми в Брукліні ХІХ століття читайте на i-brooklyn.com.
Пологи під наглядом акушерок
Пологи в ХІХ столітті були небезпечною процедурою. Жінки регулярно хворіли на післяпологову лихоманку, інфекцію матки, яка могла призвести до сепсису та смерті. У багатьох породіль тривала післяпологова кровотеча: сильна кровотеча, яка, якщо її не зупинити, могла навіть привести до летального випадку. У деяких молодих мам спостерігалася еклампсія, стан, при якому стрімко підвищувався артеріальний тиск, який міг спричинити летальні судоми. У 1900 році на кожні 1000 пологів помирало від шести до дев’яти жінок, що в 30 разів перевищує нинішній показник.
У цій ситуації приймання пологів узяли на себе акушерки. Показова історія акушерок у сирійській колонії Нью-Йорка XIX століття. Такий факт — з понад 500 народжень у колонії ХІХ століття до нашого часу дійшли свідоцтва про умови народження лише сімдесяти трьох немовлят, з них лише шістдесят надають інформацію про помічника, який допомагав акушерці. Трохи більш ніж половина цих пологів приймали сирійські акушерки, решту професійні лікарі, або вдома, або в найближчих лікарнях, які набагато частіше реєстрували народження, ніж акушерки. Відтак оскільки переважну більшість незареєстрованих пологів у Нью-Йорку приймали акушерки, це суттєво занижувало статистику появи немовлят.
Особливо нелегко було народжувати незаможним людям. А ще менше можливостей для безпечного народження в Брукліні ХІХ століття мали не просто бідні породіллі, а ті, хто був покинутий або незаміжній. Багато із цих майбутніх матерів, як правило, народжували в привокзальних станціях, де їм надавали притулок, а потім тут таки вони покидали свою дитину, сподіваючись на доброту незнайомців.
Бруклінський пологовий будинок
Таких дітей називали підкидьками або «вихованцями богадільні». Газета The Brooklyn Daily Eagle була сповнена сумних статей про таких немовлят. Занепокоєні лікарі та громадяни бачили потребу в лікарнях для немовлят і майбутніх матерів, де б до всього проводили навчальні програми для медсестер. Однією з перших лікарень, не лише в місті, але й у штаті Нью-Йорк, яка започаткувала ці програми, був Бруклінський пологовий будинок (спочатку Бруклінська гомеопатична лікарня для лежачих хворих).
Лікарня кілька разів змінювала свою назву, щоб відобразити мінливі потреби своїх пацієнтів. Принципи роботи, між тим, не змінювалися і були вельми простими — допомагати безпритульним, рятувати занепалих, з любов’ю піклуватися про малих, що залишилися на самоті, плисти за течією життя, піддаючись усім його несприятливим течіям. Готувати жінок, відважних і сильних, ніжних і правдивих, щоб вони з розумною турботою і дбайливістю входили в домівки й служили біля ліжок. Саме такі принципи роботи Пологового будинку, закладалися і здійснювалися.
Крім того, в умовах приймання пацієнток у Бруклінський пологовий будинок зазначалося, що тут ніколи не відмовлять пацієнтці в допомозі через брак грошей, але навзаєм у закладі просили довіряти їм, для того, щоб лікарі могли надати кваліфіковану допомогу. З приводу оплати, то в лікарні придумали, як розв’язувати це питання, щоб і допомогу надати породіллі, і самій лікарні хоч щось із того отримати. У випадку безоплатної допомоги, пацієнтка, яка народжувала й одужувала після пологів, була зобов’язана відпрацювати три місяці, у якості компенсації за медичну допомогу.
У Бруклінському пологовому будинку вважали, що після кваліфікованої допомогти незаміжній жінці при пологах і після них, вона більше не потребуватиме подібних послуг за тих самих обставин. У пологовому будинку, як організації, що залежала від благодійних пожертв і приватних коштів, вважали, що вони надають не лише матеріальну, а й духовну допомогу жінці в скрутну хвилину, рятуючи її від злиднів. Лікарня влаштовувала благодійні вечори-танці та чаювання, щоби мати змогу придбати медичні матеріали й препарати для таких необхідних процедур, як операція, а також більше ліжок та ліжечок для немовлят. У 1930 році лікарня змінила назву на Prospect Heights Hospital, до того часу пологовий будинок був приєднаний до лікарні загалом.
Медсестри по домівках
У той час, як спеціальні дитячі лікарні змінили життя багатьох мешканців Брукліну і врятували незліченну кількість життів, у Сполучених Штатах ставала популярною ідея підготовки й розподілу медсестер по домівках. У 1888 році, коли Бруклін постраждав від епідемії віспи та сильної хуртовини, лікарні були переповнені хворими й вмирущими пацієнтами.
Багато бідняків помирали без догляду на вулицях і в приміщеннях вокзалів. Відтак тринадцять небайдужих бруклінців зустрілися в будинку доктора Джорджа Р. Фаулера, відомого бруклінського лікаря, щоб обговорити свій глибокий шок від неготовності до спалахів хвороб і невігластва щодо елементарної гігієни під час хвороби.
Доктор Фаулер був особливо зацікавлений у домашньому догляді за пацієнтами, оскільки він провів багато часу в Європі й бачив позитивні наслідки домашньої медсестринської допомоги. Ця громадська група вирішила не лише продовжувати відвідувати сусідів і друзів, але і зробити ще один крок далі — підготувати медсестер для відвідування домівок хворих і бідних. Так було створено Товариство Червоного Хреста Брукліну.
Початкова місія Товариства полягала в тому, щоб зосередитися на охороні материнства й наданні допомоги хворим біднякам. Під час першого візиту, медсестри в супроводі лікаря відвідували домівки молодих майбутніх матерів для проведення передпологових інструктажів. Через шість тижнів після народження дитини медсестра приходила знову, уже без лікаря — на той час це був революційний крок.
Допомога філантропа
Ці візити зазвичай проводилися безоплатно для пацієнтки або за дуже символічну суму. Медсестри навчали молодих матерів, як забезпечити належну гігієну, купання, медичний догляд і харчування новонародженої дитини, а також, як доглядати за собою до й після пологів.
Асоціація медсестер-візитерок у Брукліні спершу була не надто успішною ідеєю, що покладалася, як і Бруклінський пологовий будинок, на благодійні пожертви, розпродажі випічки, танці та музичні вечори, аж поки в ситуацію не втрутився відомий бруклінський філантроп Альфред Т. Вайт, який пообіцяв виплачувати зарплату одній із медсестер протягом одного року, за умови, що вона відвідуватиме будинки молодих, але бідних мам. Так усе розпочалося.
Джерела: