Історія Брукліну рясніє іменами видатних учених. До них сміливо можна віднести Пола Берга. Його роботи з дослідження ДНК стали корисними для багатьох вчених. Більше на сайті i-brooklyn.
Українське коріння
Пол народився 1926 року в Брукліні. Обидвоє його батьків були уродженцями Умані, Черкаська область, Україна. Хоча до Америки приїхали з Оргіїва. У 1920-х це була територія Румунії, а з 1991 року це частина Молдови. Батько був текстильником, а мати — домогосподаркою. На її тендітні плечі лягло виховання дітей.
Сім’я жила в районі Сігейт. Знайомство з біологією у Пола відбулося незвичайним чином. Його зацікавили роботи Сінклера Льюїса та Поля де Крюї. Саме після прочитання їхніх книг він серйозно задумався про те, щоб стати вченим-біологом. З того часу Пол взявся за навчання по-справжньому.
У віці 14 років він вступив до школи Лінкольна, пропустивши кілька класів. Відразу після закінчення школи, 1943 року, Пол вирушив на війну у складі Військово-морського флоту. Відразу піти у бій йому не вдалося. Довелося чекати на розподіл.
Дарма часу він не гаяв і вступив до Університету штату Пенсільванії. Як спеціальність він обрав біохімію. Стати льотчиком йому не вдалося. До 1946 року він служив на підводному човні.
Після війни Пол закінчив навчання і одружився зі шкільною подружкою. У пари народився син.
Шлях до Стенфорда
У 1952 році Берг отримав доктора філософії з біохімії в Кейсовському технологічному інституті. Він вивчав, як фолієва кислота та вітамін В12 впливають на метіоніни. Берг у дисертації досліджував мурашину кислоту, формальдегіди та метанол.
У 33 роки Берг став професором у медичній школі в Стенфорді. Ще до сорока отримав місце у НАН США. Більш ніж приголомшливий успіх.
1980 року Нобелівський комітет гідно відзначив його з колегами роботу в галузі дослідження нуклеїнових кислот. Через п’ять років Рональд Рейган, 40-й президент США, нагородив його Національною науковою медаллю США.
Пол Берг закінчив кар’єру викладача та вченого у 2000 році. Хоча залишився радником Стенфордського університету.
Навіть на пенсії Берг виступав за генномодифіковані організми. Він був одним із тих учених, хто не бачив у них згубного впливу людства. Він навіть закликав провідні екологічні організації світу переглянути їхню думку щодо цього питання. Помер Пол Берг 15 лютого 2023 року.
Провідні дослідження
Докторська дисертація допомогла Бергу просунутися у вивченні ензимології. Його дослідження щодо впливу вітаміну В12 та фолієвої кислоти на синтез амінокислоти метіоніну заявили про його талант як вченого біолога. Завдяки цьому він працював з Артуром Корнбергом та Германом Калькаром. Разом з останнім він рік пропрацював в інституті в Копенгагені. Там вони вивчали цитофізіологію. Вони намагалися зрозуміти, як відбувається метаболізм глюкози. І замість цього зробили інше відкриття. Вони з’ясували, що інші трифосфатні форми, крім АТФ, здатні переносити енергію.
Берг багато працював над визначенням причини перетравлення їжі та вивільнення енергії. Його подальші роботи були зосереджені на синтезі білка, який спрямовує РНК. Іноді наукові праці Берга заперечували роботи інших вчених.
У Стенфорді, у 60-80-х роках, він вивчав амінокислоти. Це була складна робота. Бо за кожним новим відкриттям слідувало ще одне, яке було складніше попереднього. Він відкрив, що для кожної амінокислоти потрібна окрема т-РНК. Працював він не один. Разом із командою вони досліджували ці складні процеси. У цей час він почав вивчати транскрипції ДНК. Його дослідження в галузі бактеріальних генів стали фундаментальними для робіт інших вчених у всьому світі. Він виявив, що при наборі певних факторів (харчування, спосіб життя) деякі бактеріальні гени можуть не проявитися. Також він працював над вивченням мутації SV40. Над темою ДНК він працював аж до пенсії. Його роботи допомогли створити міждисциплінарний центр молекулярної та генетичної медицини у Стенфорді.
У компанії своїх колег Артура Корнберга та Чарльза Яновськи він заснував DNAX. Дослідницький інститут займався дослідженням р-ДНК для синтезу імуноглобулінів із специфічними властивостями. У його ж лабораторії розробили системи клонування та працювали над отриманням інтерлейкінів. Навіть після смерті Берга DNAX продовжує бути провідним центром у галузі імунології.