У Брукліні ХІХ століття, так само як і в Нью-Йорку, морозиво здебільшого куштували, насолоджуючись різноманітними смаками в модних кафе, де це морозиво готували, а також у «садах задоволень». Серед найпопулярніших смаків попит мали ваніль, лимон, полуниця та ананас. Цей набір смаків з’явився у 1840-х і 1850-х роках.
Ще одним помітним еволюційним проривом у виготовлені морозива, стала поява ручної машини в 1843 році. Цей агрегат значно спростив процес виробництва. У той самий час такі бруклінські компанії, як Knickerbocker Ice Company, почали постачати натуральний лід із Ред-Гука, що зробило цей кондитерський виріб значно доступнішим. Про історію бруклінського морозива читайте на i-brooklyn.com.
Версії появи першого морозива
Ледь не з вуст у вуста передаються легенди, одна краща за іншу, як розповідають історії про появу першого морозива. Основних версій кілька, одна з них стверджує, що Марко Поло привіз морозиво з Китаю. Інша, що Катерина Медічі ввезла його до Франції, а ще одна приписує королю Карл I наявність у нього власного рецепта смачного десерту та, якоїсь морозивоварки.
Мало кого хвилює той факт, що за цими прекрасними й барвистими легендами немає жодного історичного доказу, який би підтвердив, хоч одну з них. До прикладу, відомий купець і мандрівник Марко Поло не привозив морозива до Європи, ба більше, він, навряд чи, був у Китаї. Відтак можна стверджувати, що більшість таких міфів завезли вікторіанці.
Якщо ж підійти до історії появи славетного десерту серйозно, то найдавніші свідчення про виготовлення чогось дуже подібного до морозива відомі в Китаї за часів династії Тан, це приблизно 618–907 роки нашої ери. Мова йшла про буйволине, коров’яче та козяче молоко, яке нагрівали та давали йому «побродити».
Потім те, що виходило змішували з борошном, щоби продукт загустів, та камфорою, яка додавала специфічного смаку. Після охолодження страву подавали. Судячи з того, що, наприклад, імператор Тан династії Шан мав штат із 2271 особи, які були причетні до виготовлення праотця сучасного морозива, включаючи 94 льодовики, він йому дуже смакував.
Морозиво в Нью-Йорку
Отже, як з’ясувалося немає нічого кращого, ніж кулька морозива в спекотний літній день. Із середини ХІХ століття в Сполучених Штатах почали організовувати, так звані морозивні вечірки. Теми таких вечірок були найрізноманітніші, від Громадянської війни та руху за тверезість до Дня Незалежності. Що цікаво, такі вечірки були не просто благодійними акціями чи церковними пікніками — вони були заходами, що реально робили громаду згуртованішою.
До середини ХІХ століття морозиво стало доступним для широких мас у Сполучених Штатах Америки. Це було пов’язано з досягненнями в технології виготовлення десерту. Мова про першу ручну морозивоварку, яку придумала й запатентувала в 1843 році Ненсі М. Джонсон із Філадельфії. До цього люди робили морозиво старомодним способом — поміщали контейнер у відро із солоним льодом, помішуючи його.
Ще однією причиною того, що морозиво в Брукліні стало більш доступним, є той факт, що певні компанії, які базувалися в Брукліні, на той час ще суверенному місті, почали масово постачати лід. Однією з таких була компанія Knickerbocker Ice Company. У середині ХІХ століття, ще задовго до появи газових та електричних холодильників, природний лід мав дуже важливе значення. Особливо, коли йшлося про виготовлення морозива.
Відтак лід вирізали з річок та ставків і доставляли до Нью-Йорка для зберігання їжі, охолодження напоїв у будинках, ресторанах та для використання в багатьох інших комерційних цілях. Щоб зрозуміти масштаб льодового бізнесу у 1880-х роках, скажемо, що, лише в Нью-Йорку було продано 1,5 мільйона тонн льоду, який доставляли з дистриб’юторських льодовиків, які були розташовані по всьому світу.
Бруклінська Компанія Knickerbocker Ice Company домінувала на ринку Нью-Йорка. Один із їхніх кількох льодовиків знаходився дуже неподалік у Ред-Гуці, на початку вулиці Сміта, куди лід доставлявся баржами. Ну і звичайно, одним із важливих способів використання льоду було якраз виробництво морозива, яке подавали в спеціалізованих салонах.
До слова, перший магазин морозива в Америці розташовувався на Док-стріт, нині це вулиця Перл-стріт, в 1774 році. Там працював британський кондитер Філіп Лензі, який у своїх рекламних оголошеннях стверджував, що продає морозиво будь-якого сорту, а також безліч ласощів, включаючи цукрові сливи, джеми та цукерки.
Бруклінський сорт морозива
Відомо, що продавці морозива з’явилися на вулицях Брукліну ще у 1820-х роках. Їхня робота дозволяла менш заможним людям насолоджуватися цим неперевершеним десертом. Також відомо, що за кілька десятиліть «сади задоволень» втратили свій елітний статус, перетворившись на майданчики для ігор бідних ньюйоркців.
Цікава історія такого морозива, як Haagen-Dazs, яке, хоч і створили десь поблизу Скандинавії, а радше в Бронксі, але продавали саме в Брукліні. Haagen-Dazs стало відомим, як продукт двох кондитерів емігрантів із Польщі, мова про Рубена та Роуз Маттус. Назву цього вельми популярного морозива пояснив Рубен Маттус, заявивши, що вони хотіли, щоб люди дивилися на продукт і запитували, чи це морозиво імпортне.
У 60-ті роки XX століття Рубен і Роуз Маттус мали своє бачення того, як вплинути на світ морозива. У той час, коли інші виробники хотіли зекономити та накачувати своє морозиво повітрям, креативні поляки вирішили піти іншим шляхом. Вони використовували лише найякісніші інгредієнти, від чого їхнє насичене, оксамитове морозиво потрапило в окрему категорію. Хоча й мало лише три простих смаки — ванільний, шоколадний та кавовий. Але в купі з грайливою назвою це був не просто новий бренд морозива, це був новий вид розкоші.
Пізніше донька Рубена, Доріс, відкриває перший фірмовий магазин компанії Häagen-Dazs саме в Бруклін-Гайтс. Бруклінці в захваті від смачного, оксамитового морозива, яке радує кожною кулькою. Що цікаво, що той перший магазин відкритий у 1976 році, досі успішно працює на Монтегю-стріт, 120 у Брукліні.
Бруклінська фабрика морозива
Смачні заморожені ласощі цілий рік пропонує своїм клієнтам Бруклінська фабрика морозива. У 2001 році, майже через два місяці після терористичних атак 11 вересня, Марк Томпсон відкрив для публіки фабрику морозива Brooklyn Ice Cream Factory.
Вона розташована навпроти поромної пристані Фултон. Підприємство обслуговує клієнтів вздовж пірсів парку Бруклін-Брідж, знаходячись за декілька хвилин ходьби від кампусу City Tech. Завдяки своїй близькості, це місце є популярним для відпочинку, особливо, коли хочеться втекти трохи далі від гамірного кампусу коледжу.
Тут пропонують усі класичні смаки, запрошують вас насолодитися автентичним шармом та вишуканими десертами, які, зазвичай, визначають враження від Brooklyn Ice Cream Factory.
Ложка дьогтю в бочці морозива
Але повернемося до позаминулого століття. Тоді морозиво, було популярним, але маловивченим десертом, тому, окрім задоволення приносило хвороби та смерть на американських ярмарках та фестивалях.
Річ у тім, що морозиво на основі заварного крему, яке їли багатії, залишалося занадто дорогим для більшості людей, але морозиво без яєць або дешевший ароматизований лід були широко доступні. Досі не відомо, напевно, що саме спричиняло отруєння морозивом у ті роки. Лікарі вважали, що причиною були бактерія Staphylococcus aureus, хоча не забували й про інших паразитів.
Джерела: