Важко уявити, що будь-яка війна може відбуватись без вживання вояками алкоголю. Алкоголь — це постійний супутник військових конфліктів, так само, до речі, як і кава. Ба більше, вживання алкоголю на війні стало доброю традицією. Візьмемо, хоча б британських військових моряків, які не були проти, аби скуштувати порцію міцного рому. Цій традиції більше ніж сотня років. До слова, скасовували її лише в липні 1970 року.
Так само для французьких солдатів основним алкогольним напоєм було вино. А от американські вояки під час Другої світової війни пригублювали світле пиво, яке входило до їхнього раціону. У Сполучених Штатах війна фактично врятувала пивну промисловість. Загалом алкоголь, звичайно, у помірних дозах, допомагає знімати стрес і підтримує моральний дух під час бойових дій. Про це знають усі. Але більш докладно читайте на i-brooklyn.com.
Сухий закон — передвісник Першої світової
У травні 1918 року було закладено фундамент будівництва Бруклінського армійського термінала. Це був колосальний склад, а разом із тим транспортний вузол, призначений для доставлення американських військ та припасів на поля Фландрії. Перша світова війна закінчилася до завершення будівництва цього грандіозного комплексу. Та не біда, для нього знайшли інше застосування. Термінал став в авангарді боротьби з іншим ворогом — мова про алкоголь.
Сухий закон набув чинності в середині січня 1920 року. До слова, Перша світова війна стала неабияким каталізатором для цього рішення. Прогібіціоністи, тобто ті, хто були категорично проти продажу спиртних напоїв, десятиліттями виступали за такий закон, і не могли досягти свого.
Але війна дала їм інструмент неабиякої сили, щоб залучитися політичною підтримкою своєї справи. Ці люди зображували алкоголь, як порок, який підриває американську силу та марнує американську їжу. Будь-які алкогольні напої порівнювали зі смертельними іноземними ворогами Америки.
Такий красномовний факт — нові «сухі» закони були прийняті, щойно Америка вступила у війну у квітні 1917 року. Того ж місяця в Нью-Йорку запровадили нове правило роботи питних закладів, вони мали зачинятися о першій годині ночі. А пізніше Конгрес ухвалив так звану «військову заборону», згідно з якою заборонялося використання продовольчих культур для виробництва алкоголю.
Кому сухий закон, а кому незаконні прибутки
Але не всі мешканці Нью-Йорку, а відповідно і Брукліну прийшли в захват такого рішення уряду. Дехто, і таких людей було чимало, хотіли випивати свою пінту пива, чи порцію віскі, і спинити їх було дуже важко, щоб не сказати — неможливо. У ті часи у Нью-Йорку було близько 32 тис. підпільних барів.
Ба більше, за кілька миль від узбережжя розташувалася, так звана, «Ромова лінія». Це була група старих кораблів, які стали на якорі в міжнародних водах. Саме із цих суден контрабандний алкоголь переправляли на берег тим сами спраглим поціновувачам алкоголю. Але іноді поліція вилучала контрабанду, і з нею потрібно було щось робити. Тут якраз і став у пригоді Бруклінський армійський термінал, звідки до того часу всі військові демобілізувалися.
Хоча правоохоронці ніколи не займали більш як 50 тис. квадратних футів Армійського терміналу, відомо, що в них не було б жодних проблем, якби вони взялись заповнити чотири мільйони квадратних футів простору у двох головних будівлях комплексу. За оцінками, у будь-який рандомний момент часу там зберігалося контрабанди на суму близько 20 мільйонів доларів.
Окрім зберігання, весь цей алкоголь потрібно було утилізувати. Було вирішено, що найкраще це робити шляхом розбивання пляшки вручну. Увесь цей «вандалізм» відбувався переважно на пірсах. Армії робітників кидали пляшки на землю, після чого, ту гору скла, яка утворилася, викидали через отвір у дошках пірса у воду. Якщо якась пляшка падала у воду неушкодженою, агенти стріляли з пістолетів у воду, щоб таки завершити роботу.
Занепад пивоваріння
Непринадна доля очікувала в ці роки й американські пивоварні. І справа не лише в тому, що не можна було варити й продавати пиво. Річ у тім, що більшість із них заснували, ніхто інший, як німецькі емігранти першого та другого поколінь, ще в ХІХ столітті. Під час Першої світової війни у суспільстві Сполучених Штатів переважали не аби які антинімецькі настрої.
Усіх німців клеймили як «ворогів народу». На тлі розгорнутої кампанії підозр у державній зраді на користь Німеччини, дійшло до того, що пивовари були змушені відмовитися від рідної, німецької мови, вони поміняли назви своїх брендів на етикетках пива, та це мало чим допомогло.
Мало того, це ще було не все, після завершення Першої світової війни німецьких пивоварів чекав новий удар. Мова про сухий закон, під дію якого вони втрапили автоматично. Подейкують, що неабияку роль у його запровадженні зіграли саме антинімецькі настрої в суспільстві. У підсумку відбулася загальнонаціональна заборона на продаж, виробництво та транспортування алкоголю. Як відомо, вона діяла протягом тринадцяти років, починаючи з 1920 до 1933.
Нині відомо, що на практиці закон призвів лише до збагачення та зростання впливу американської мафії. Крім того, розцвіла масштабна корупція в судовій системі та правоохоронних органах.
Відродження пивоваріння
Після скасування сухого закону в 1933 році пивоварні почали поступово відновлювати свою роботу, але саме Друга світова війна, без перебільшення, врятувала більшість американських пивних брендів.Через вісім років, після анулювання сухого закону, коли Сполучені Штати таки вступили в Другу світову війну для цих підприємств розпочався справжній розквіт.
І хоча, певні активісти знову розпочали антиалкогольну кампанію, тодішній президент Франклін Рузвельт, який якраз і скасував сухий закон, порадившись із військовими радниками прийшов висновку, що в ситуації війни алкоголь допоможе підняти моральний дух американського війська. Після цього рішення пивовари аплодували, стоячи, адже згідно з угодою з урядом, вони повинні були постачати американським солдатам 15% своєї продукції.
Обмеження для виробників пива було лише одне — обсяг алкоголю в пиві, що постачалося солдатам, не повинно було перевищувати 3,2%. Це єдина поступка, на яку пішов президент Сполучених Штатів активістам, які носилися з ідеєю про сухий закон під час війни. Крім того, американський уряд оголосив пивоваріння важливою галуззю промисловості країни під час воєнного часу.
Ця новина дуже потішила пивоварів. Ще кілька років тому, вони були ворогами народу, а нині стали взірцем патріотизму. Відтоді виробники почали масштабні рекламні кампанії, щоб рекламувати свій значущий внесок у майбутню перемогу, не забуваючи розповідати про податки, які йшли на підтримку виробництва для фронту. Усе це могло не принести своїх дивідендів, відтак пивовари отримали величезну армію шанувальників. З особливою повагою до них ставилися молоді солдати, які повернулися з війни.
А що ж уряд? Керівництво Збройних сил США безперебійно забезпечувало солдатів пивними пайками й не лише на фронтах у Європі, а й у найвіддаленіших куточках Тихого океану. Крім того, саме під час Другої світової війни з’явилися пивні банки, які були розфарбовані в оливково-сірий колір, імітуючи камуфляж. Подейкують, що це відбулося після того, як пивовари порадились зі своїми основними клієнтами — військовими.
Джерела:
- https://babel.ua/en/texts/81071-alcohol-helped-in-the-war-if-it-was-consumed-in-moderation-we-talk-about-beer-wine-rum-vodka-and-of-course-about-cocktails-on-the-frontlines-and-in-the-rear-of-the-second-world-war-history-in-archival
- https://turnstiletours.com/brooklyn-army-terminal-fortress-of-prohibition/
- https://www.angelsenvy.com/us/en/guide/whiskey-content/world-war-ii-and-whiskey/