У 1936 році Берлін приймав Олімпійські ігри на зорі Другої світової війни. Однак недбалість — це порядок дня принаймні, що стосується американської плавчині Елеонор Ґольм. Вона вирушила до Німеччини з розкішним титулом у валізі — золотою медаллю на дистанції 100 метрів на спині, виграною на попередніх Олімпійських іграх у 1932 році в Лос-Анджелесі. Титул у поєднанні зі світовим рекордом і прекрасною аурою олімпійської чемпіонки — Елеонор Ґольм мала всі шанси повторити свої подвиги в Берліні. Та щось пішло не так, досягнень Елеонор повторити не змогла, певно в ті часи шампанське, інші різні дрібниці й спорт погано поєднувалися. А тут ще її сердита й бунтарська натура образила керівника МОК. Але про все по черзі, більш докладно читайте на i-brooklyn.com.
Перша Олімпійська нагорода
Елеонор Ґольм народилася в Брукліні в 1913 році, навчилася плавати й пірнати у віці десяти років на дачі своїх батьків у Лонг-Біч. Коли їй було 13 років, вона виграла свій перший титул і продовжила вдосконалювати свою майстерність під час навчання в середній школі Erasmus Hall. У 1928 році дівчинка приєдналася до олімпійської збірної США з плавання в Амстердамі.
Там вона була лише 5-ю на 100-метрівці на спині. Та вже до червня 1932 року Елеонор встановила світові рекорди у двох змаганнях із плавання на спині, які виграла в Раї, штат Нью-Йорк. Того ж року вона впевнено заявила про себе, здобувши золоту медаль на 100 метрівці на спині, ба більше Ґольм побила світовий рекорд на 100 та 200 метрів на спині на Олімпіаді в Лос-Анджелесі.
У віці вісімнадцяти років, після її повернення з Олімпійських ігор 1932 року, Warner Brothers підписали з нею семирічний контракт на фільмування. Вона зіграла досить багато різних ролей, але через дев’ять місяців покинула кіно, оскільки студія хотіла, щоб вона знімалася постійно, що зробило б її професіоналом і дівчину дискваліфікували б з олімпійських змагань.
У вересні 1933 року сталася ще одна знакова і важлива подія, Елеонор вийшла заміж за випускника Erasmus, Артура Джаррета. Він був відомим співаком, автором пісень і актором. Ґольм почала співати зі своїм гуртом у нічних клубах, у водевілях по всій країні — зазвичай вона була вдягнена в білий купальник, білий ковбойський капелюх та була на високих підборах.
При цьому Ґольм сказала в інтерв’ю Sports Illustrated, що це смішно, але вона ніколи насправді не мріяла стати актрисою. До того ж у дівчини все ще був її бруклінський акцент. Кінопродюсери витратили на неї багато часу й коштів, готуючи спортсменку до ролі в легкій комедії, та єдине, чого Елеонор Ґольм прагнула в житті, це виграти Олімпіаду. Приблизно з таким настроєм молода плавчиня збиралася на передвоєнні Олімпійські ігри в Берліні.
Мандрівка до Берліна
Усі ці зазіхання на перемогу й золоті олімпійські медалі були не безпідставні. До 1936 року пані Ґольм була однією з найвідоміших спортсменок у Сполучених Штатах. За сім років вона не програла жодного запливу й прагнула привезти додому золоту медаль з Олімпіади в Берліні. Але цього разу з Олімпійськими медалями та світовими рекордами не задалося. Причому, не задалося із самого початку.
І це без урахування вибухонебезпечної та недисциплінованої особистості плавчині-бунтарки. Але її важкий характер і його наслідки не змусили себе довго чекати, Елеонор Ґольм посварилася з головою американської делегації Ейвері Брундейджем, образивши його. Певної пікантності цій ситуації додає той факт, що саме Ейвері Брундейдж у недалекому майбутньому стане президентом Міжнародного олімпійського комітету.
Тож замість того, щоб думати про тренування та поводитися, як виняткова спортсменка, яка дотримується режиму, їде за своєю черговою мрією, тобто золотими олімпійськими нагородами, Елеонор Ґольм зосередилася на розвагах, вона воліла бити рекорди в барі та на вечірках, весело та феєрично проводячи час із кількома своїми новими друзями під час морської подорожі до Європи.
Так само не змусив себе чекати вердикт від керівника делегації — у команді Сполучених Штатів відбулась заміна, місце дискваліфікованої Елеонор Ґольм зайняла Еліс В. Бріджес. Золотій русалочці місця на змаганнях не знайшлося. Можна зрозуміти розчарування її шанувальників, коли стали відомі подробиці скандалу.
Скандал на лайнері
Як стало відомо пізніше морською дорогою до Німеччини, на борту океанського лайнера SS Manhattan, Ґольм запросили на вечірку, яка відбувалася в зоні першого класу, де вона пила шампанське із журналістами та іншими гостями. Коли оголосили комендантську годину, тобто відбій — о 21:00, 22-річна спортсменка відмовилася повертатися і зверхньо запитала свого супроводжуючого, хто з них двох є членом збірної олімпійської команди — він чи вона.
Супроводжуючий, не будь дурнем, негайно пішов до олімпійських чиновників у делегації й все їм розповів, додавши, що Ґольм подає поганий приклад команді. Коли корабель прибув до Німеччини, спортсменка мала збиратись на батьківщину. Та близько 200 членів команди подали петицію про її поновлення, але чиновники залишилися при своєму рішенні. Особливо після того, як лікар обстежив плавчиню і діагностував у неї хронічний алкоголізм. До слова, це твердження, спортсменка категорично заперечувала.
У лаконічній заяві Ейвері Брундейдж пояснив, що пані Ґольм була покарана за порушення правил тренувань, зокрема, за недотримання спортивного режиму та правил етикету, встановлених для спортсменів і спортсменок. У відповідь гарячкова голова Ґольм, яка зазвичай за словом у кишеню не лізла, назвала Ейвері Брундейджа лицеміром і заявила, що вона може пити шампанське, бо воно їй дуже подобається і не завдає шкоди.
У підсумку ображена Елеонор Ґольм примудрилась таки на сам кінець повернути ситуацію на свою користь, і не поїхала назад до Сполучених Штатів ні із чим, а залишилась у Берліні, хоча й не для того, щоб змагатися за чергову золоту нагороду, як мріяла, а для того, щоб коментувати Ігри, як консультант та експерт. Саме із цією метою її найняла Міжнародна служба новин для репортажів про Олімпійські ігри з Берліна-36.
Отже, олімпійська мрія Елеонор Ґольм була зруйнована, і вона повернулася в шоубізнес. Дівчина приєдналася до театрального продюсера Біллі Роуза, гастролюючого з водяним шоу, вона стала окрасою програми «Виставка Великих озер» у Клівленді в 1936–37 роках і «Всесвітньої виставки» в Нью-Йорку в 1939 році. У 1937–38 роках Елеонор зробила перерву в роботі над водяним шоу і знялася в ролі Джейн у фільмі «Помста Тарзана», зігравши разом зі своїм колегою-олімпійцем Гленном Моррісом.
Гламурне суперечливе життя
У 1937 році Артур Джарретт подав на розлучення з Ґольм. Чоловік стверджував, що в неї був роман із Роуз — звинувачення, яке вона палко й завзято заперечувала. Водночас Роуз розлучився зі своєю дружиною, комедійною актрисою Фанні Брайс. 14 листопада 1939 року Ґольм і Роуз одружилися. Її шлюб із Роузом триватиме цілих тринадцять років і закінчиться після того, як вона дізнається, що в нього триває роман із колишньою дружиною Мілтона Берля, Джойс Метьюз. Газети назвали їхнє дворічне, затяжне й жорстоке розлучення «Війною троянд».
Елеонор Ґольм прожила досить гламурне, а часом і суперечливе життя. У неї ніколи не було дітей, і коли вона померла від ниркової недостатності у 2004 році у віці 91 року, у неї залишилися дві племінниці.
Джерела: